Lydia Bloch geb. Haberer
Bei der Verlegung dieses Stolpersteins am 29. Januar 2003 – einer der ersten Verlegungen in Freiburg überhaupt – war es sehr schwierig, den richtigen Platz zu finden und Strom für den Bohrhammer zu bekommen. Dieser Stein liegt ganz einsam.
LYDIA BLOCH, geborene Haberer, wurde am 12.Januar 1899 in Friesenheim geboren. Sie war verheiratet mit dem Bäckermeister MEIER FRIEDRICH BLOCH, der seine Bäckerei in der Breisacher Straße 15 (heute Colmarer Straße 8) hatte. Gemeinsam hatten LYDIA und MEIER FRIEDRICH BLOCH eine Tochter, Gertrude, auch Trude, Trudel oder Trudi genannt.
„Trude ist in Freiburg am 30.September 1923 geboren. ( … ) Trude verbrachte den Krieg in den Lagern Gurs, Rivesaltes (und dann versteckt) in Le Chambon-sur-Lignon (dieser Ort hatte mehr als 5.000 jüdische Menschen versteckt und gerettet M.M.) und Vichy, wo sie Krankenschwester lernte.“ Das berichtete ihre damals in den USA lebende Cousine Renate (Renee) Haberer-Krauss. Trude Bloch wurde gerettet, heiratete und hatte vier Kinder und sechs Enkelkinder. LYDIA BLOCH wurde am 22. Oktober 1940 zusammen mit ihrem Mann MEIER FRIEDRICH BLOCH und der damals 17 Jahre alten Gertrude in das Camp de Gurs deportiert, wo sie zwei Jahre leben musste. Am 14. August 1942 wurde LYDIA BLOCH zusammen mit ihrem Mann über das KZ Drancy mit dem Konvoi Nr. 19 in das KZ Auschwitz weiterdeportiert. Dort wurde sie im Alter von 43 Jahren ermordet.
Ihre Nichte beschreibt LYDIA BLOCH wie folgt:
„Lydia Bloch – sie war die älteste Schwester meines Vaters – hatte rötlichblonde Haare, große blaue Augen und ein nettes Gesicht. Sie war ungefähr 1,65 Meter groß und ein bisschen pummelig. Sie hatte eine besonders schöne Haut, sie brauchte keine Brille, war sehr freundlich, sehr energisch. sehr temperamentvoll, sehr hilfsbereit, sehr klug, sehr geschickt und sehr beliebt. Sie war eine wunderbare Köchin und Konditorin. Sie war sehr gastfreundlich und sehr großzügig. Selbst wenn Juden nichts mehr zu essen hatten, konnte sie aus nichts was kochen und wir saßen nie am Abendbrot, ohne dass ein armer Fremder dabei saß. Im Lager half sie den alten Leuten. Mein Papa (er war in der Résistance – Widerstand in Frankreich – und konnte so seine Familie retten, M.M.) hätte sie (seine Schwester) aus dem Lager (Gurs) bringen können, aber nicht Onkel Friedrich, so ging sie mit ihrem Mann in den sicheren Tod.“
Dass der STOLPERSTEIN für LYDIA BLOCH fast auf den Tag genau zwei Jahre nach der Verlegung von der Nichte Renate Haberer-Krauss und ihrem Mann besucht wurde, war für alle Beteiligten eine große mit Trauer vermischte Freude. Der Stein ist jetzt nicht mehr einsam.
LYDIA BLOCH, née Haberer, was born on January 12, 1899 in Friesenheim. She was married to the master baker MEIER FRIEDRICH BLOCH, who had his bakery in Breisacher Straße 15 (today Colmarer Straße 8). Together LYDIA and MEIER FRIEDRICH BLOCH had a daughter, Gertrude, also called Trude, Trudel or Trudi.
„Trude was born in Freiburg on September 30, 1923. ( … ) Trude spent the war in the camps of Gurs, Rivesaltes (and then hidden) in Le Chambon-sur-Lignon (this place had hidden and saved more than 5,000 Jewish people M.M.) and Vichy, where she learned to be a nurse.“ This was reported by her cousin Renate (Renee) Haberer-Krauss, then living in the USA. Trude Bloch was saved, married and had four children and six grandchildren. LYDIA BLOCH was deported to the Camp de Gurs on October 22, 1940, together with her husband MEIER FRIEDRICH BLOCH and Gertrude, then 17 years old, where she had to live for two years. On August 14, 1942, LYDIA BLOCH and her husband were deported via the Drancy concentration camp on convoy No. 19 to the Auschwitz concentration camp. There she was murdered at the age of 43.
Her niece describes LYDIA BLOCH as follows:
„Lydia Bloch – she was my father’s oldest sister – had reddish blond hair, big blue eyes and a nice face. She was about 1.65 meters tall and a bit chubby. She had particularly beautiful skin, she didn’t need glasses, she was very friendly, very energetic. very bubbly, very helpful, very smart, very skilled, and very popular. She was a wonderful cook and confectioner. She was very hospitable and very generous. Even when Jews had nothing left to eat, she could cook something out of nothing, and we never sat down to supper without some poor stranger sitting with us. In the camp she helped the old people. My dad (he was in the Résistance – resistance in France – and so was able to save his family, M.M.) could have taken her (his sister) out of the camp (Gurs), but not Uncle Friedrich, so she went with her husband to certain death.“
The fact that the STOLPERSTEIN for LYDIA BLOCH was visited by niece Renate Haberer-Krauss and her husband almost two years to the day after it was laid was a great joy mixed with sadness for all involved. The stone is now no longer lonely.
ЛІДІЯ БЛОХ, уроджена Хаберер, народилася 12 січня 1899 року у Фрізенгаймі.
Вона була одружена з головним пекарем МЕЄР ФРІДРІХ БЛОХОМ, який мав свою пекарню
за адресою: Breisacher Strasse 15 (сьогодні Colmarer Strasse 8). Разом у ЛІДІЇ
та МЕЄРА ФРІДРІХА БЛОХА народилася дочка Гертруда, також відома як Труда,
Трудель або Труді.
„Труді народилася у Фрайбурзі 30 вересня 1923 року. (…) Труде провела війну в
таборах Гурс, Рівесальтес (а потім сховався) в Ле-Шамбон-сюр-Ліньйон
(це місце сховало понад 5000 євреїв і врятувало М.М.) та Віші, де вона навчилася
бути медсестрою „. Про це повідомила її двоюрідна сестра Ренате (Рене)
Хаберер-Краус, яка на той час проживала в США. Труда Блох була врятована,
вийшла заміж і мала чотирьох дітей та шестеро онуків. ЛІДІЯ БЛОХ була депортована
в Камп де Гурс 22 жовтня 1940 року разом зі своїм чоловіком МЕЄРОМ ФРІДРІХОМ БЛОХОМ
та 17-річною Гертрудою, де їм довелося прожити два роки. 14 серпня 1942 р.
ЛІДІЯ БЛОХ та її чоловік були депортовані в Аушвіц через концтабір Дрансі
в колоні No19. Там її вбили у віці 43 років.
Її племінниця описує ЛІДІЮ БЛОХ так:
„Лідія Блох – була старшою сестрою мого батька – мала рудувато-світле волосся,
великі блакитні очі і приємне обличчя. Вона була близько 1,65 метрів ростом і трохи пухка.
Вона була дуже доброзичливою, дуже енергійною, дуже корисною,
дуже розумною, дуже кваліфікованою і дуже популярною. Вона була чудовим кухарем
і кондитером. Вона була дуже гостинною і дуже щедрою. У таборі вона допомагала старим людям.
Мій тато (він був боровся проти режиму – опір у Франції –
і зміг врятувати свою сім’ю, М.М.) мав би її (його сестру) з табору (Гурс),
але не дядька Фрідріха, тож вони з чоловіком пішли на вірну смерть „.
Той факт, що Штольперштайн відвідали племінницю ЛІДІЇ БЛОХ, Ренату Хаберер-Краус
та її чоловіка майже до дня, рівно через два роки після переїзду.
Це було великою радістю, змішаною з сумом для всіх причетних.
Камінь уже не самотній.